Про Шевченкову любов до дітей мовилося не раз. Тими, хто бодай трохи обізнаний з поетичною, прозовою чи епістолярною спадщиною митця, таке твердження сприймається як незаперечна істина. І в поетичному, і в малярському доробку Шевченка твори про дітей посідають значне місце. Як не згадати поетове:
У нашім раї на землі
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим.
У щоденникових записах, листах Т. Г. Шевченка, спогадах сучасників знайдемо ще дуже багато свідчень про щиру й сердечну дружбу великого нашого поета з дітьми. Він не раз недільного дня збирав з півсотні малюків, накуповував їм усякої всячини і радів з їхньої радості. Чи то в міській квартирі, чи на сільському вигоні залюбки заводив веселі ігрища і захоплювався ними не менше, ніж його маленькі друзі. "Мене діти люблять,- з теплою втіхою говорив вів,- а кого люблять діти, той ще не зовсім поганий чоловік!"
Любов'ю і турботою про майбутнє народу наповнена остання книжка Шевченка - його "Буквар". Свого часу Тарас Шевченко задумав створити серію підручників, які давали б учням народних і недільних шкіл початки знань.
Та навіть у „дорослому” Шевченковому „Кобзарі” є твори, які цікаві дітям - про лицарів-козаків, про українську минувщину. Є також і жартівливі вірші. Славний український дух, завдяки Кобзаревому слову, прищепиться і наступним поколінням.
