Загублена писанка.
Великодня казка
Трапилась ця пригода у передвеликодній вечір. Маленька Катруся сиділа на лавочці біля хати і розписувала яєчка. Кошичок для посв’ячення уже був готовий. Все Катруся туди поклала: і пасочку, яку спекла їй мама, і ковбаску, хрін, трошки масла, шматочок шиночки, прикрасила все зеленню і квітами. Тільки писаночок не хватало. От тепер сиділа розклавши пензлики та фарби на лавці і виводила дивні узори. Завтра зранку вона з батьками понесе найкращий кошичок у церкву, щоб осв’ятити.
Катруся дуже старалася, виводячи узори на яєчку. І не помітила, що писаночка, яку вона щойно розписала й поставила на лавку, помаленько покотилась по лавці. І упала в траву. Потім далі по горбочку. А Катруся розписала усі яєчка та й пішла у хату. Не помітила, що одного немає.
Котилась-котилась писаночка і прикотилась до будки, де жив песик Сірий. Та й стук до його стінки. Сірий злякано вискочив. Дивиться перед його будкою лежить щось маленьке, кругле і кольорове.
- Кістку господар кинув, чи що? - понюхав. – Ні, м’ясом не пахне. Я такого запаху не знаю, напевно камінчик, тільки дуже дивний якийсь і кольоровий. Нащо мені тут камінців перед будкою? Відкочу його до кота Мацика, нехай він морочиться.
Так і зробив. Кіт Мацик мирно спав, скрутившись клубочком біля хати. Сниться йому мишка, ніби він грається з нею, а вона він нього утікає. Раптом чує щось муляє його у лапку. Прокинувся Мацик і бачить, що біля лапки наче яєчко лежить. Та якесь дуже кольорове. Такого кіт Мацик не бачив, коли заходив у курник.
- Що ж з ним робити? Може погратись? Мишки ж все одно немає. Пограюсь я яєчком.
І почав кіт лапками яєчко катати туди-сюди, туди-сюди. Наче з мишкою грається. Та скоро ця гра набридла.
- Ні таки мишка краще. Вона жива і утікає так цікаво, а тут що, лише котиться і все. Піду я, мабуть, мишку зловлю, а яєчко до курей віднесу. Напевно, вони його загубили.
Прикотив до курочок.
- Ось, тримайте, кури. Це ви десь загубили.
Розквоктались кури, позбігались дивитися, що ж це таке котик приніс. Якесь мальоване, чудне.
- Це твоє Рябенька, - сказав впевнено півник, - ти також така, наче розмальована. – Бери і висиджуй.
- Так – так – так, твоє, твоє, - заквоктали кури.
Ну що ж робити Рябенькій? Сіла на яєчко. Сидить, сидить, а воно холодне. До півночі сиділа. А кури тільки запитують – ну що там, зігрілось? Буде з нього курчатко?
Так і просиділи кури над яєчком. І очей не стулили.
А надранок почули дзвін Великодних дзвонів у церкві, що початок великого свята звіщали і людей у церкву на освячення закликали.
- Великдень! Великдень! – загуло на подвір’ї. Тепер усі здогадалися, що то було за яєчко мальоване. І песик Сірий, і кіт Мацик, і курочки з півнем.
Зібрались вони біля порога хати з писанкою. Чекали свою господиню, яка завжди годувала та доглядала їх. І коли Катруся з батьками виходила з кошичком, щоб іти у церкву – урочисто віддали їй мальоване яєчко.
- Дякую, мої любі. Саме цієї писаночки мені не вистарчало. Я шукала її весь ранок. Тепер я освячу у церкві її і поділю між вами. Ви її врятували.
Катруся поставила писанку на вершечок у кошичок і понесла у церкву. А після освячення усі мешканці двору скуштували свячену писаночку, яку вони врятували. І були від цього дуже горді та щасливі.
-----------------------------------------------------------------------------------------------
Ірина Мацко - письменниця, ілюстратор дитячих видань, публіцист, видавець.
Авторка численних творів для дітей та дорослих, фіналіст першого конкурсу малої прози „Сила малого”, призер конкурсу творів для дітей "Мистецької Сторінки" та часопису "Захід-Схід" (казка „Пригоди дубового листочка”).
