Гречана каша сама себе хвалить
Хвалилася сова своїми дітьми.
Нема краще понад мене та понад попову свиню.
Роздайся, море,— жаба лізе!
Роздайся, море,— тріска пливе!
Не один пес Гривко.
Не задавайтесь на крупу, бо в решеті дірка.
Пішли наші вгору — по два на шибеницю!
Задер носа — й кочергою не дістанеш.
Знайте нас: ми кислиці, з нас-то квас!
Забули воли, як телятами були.
З неба зорі хвата, а під носом не бачить.
Не дивись високо — запорошиш око!
Сказано: велика птиця — горобець!
Ні пава, ні ґава.
Стукотить, гуркотить — комар з дуба летить!
Великої кошари свиня.
Любується сам собою, як чорт писанкою.
Хвальби повні торби, а вони порожні.
На гріш амуніції, на десять, амбіції.
Підіймайте, свині, хвости, бо глибоко морем брести.
Кожна жаба своє болото хвалить.
Хвастала кобила, що з возом горшки побила.
І півень на своєму смітті гордий.
Ми думали, що то сито, а то — обичайка3; Ми думали, що то хлопець, а то — величайка.
Не все те золото, що блищить.
Чим більше кицьку гладиш, тим вона вище горб підіймає.
Поки хвалько нахвалиться, будько набудеться.
Хто хвалиться, той кається.
Хвалений борщ надвір виливають.
Хоч копійка у кафтані, та на сто рублів чвані.
Полову їсть, а фасону не теря.
На гривеник покупки, а на карбованець крику.
Хоч поганий, та в жупані.
Хоч куліш, та виделками.
В мене так: хоч рак, та на тарілці.
Хоч на воді, аби на сковороді.
Хвалилася вівця, що в неї хвіст, як у жеребця, та ніхто тому не вірив.
Якби йому довгий хвіст, то сам би собі боки повідбивав.
Кожна лисиця свій хвостик хвалить.
Дай боже нашому теляті вовка з’їсти.
Кулик невелик, а все-таки птиця.
Що комар, то й сила.
З великої хмари малий дощ.
Гора мишу вродила.
Синиця море запалила.
Ото, мама, хвалять нас: чи ви мене, чи я вас.
Хвали мене, губонько, бо тя роздеру.
Ото велике «цабе».
Багато диму — мало тепла.
Багато галасу даремно.
Велика ґуля на рівному місці.
Що ти за велика цяця?
Бачили — невидальце з фуркальцем!
Ти б, метелику, не дуже пишався, сам учора гусінню був!
Задирай голову настільки, щоб шапка не злетіла.
Хвальба сорочки не дасть.
Калина хвалилась, що з медом солодка.
Нащо пугачеві дзеркало, коли він і так знає, що гарний.
Заліз черв'як у хрін, та й хвалиться, що йому добре.
Раз на віку трапилося черв'яку залізти на моркву та й каже: «Я вище всіх!»
Кричала ворона, як вгору летіла, а як вниз, то й опустила крила.
Чужого не гудь, свого не хвали.
Добрий товар хвалити не треба.
--------------------------------
