|
Летим. Дивлюся, аж світає,
Край неба палає, Соловейко в темнім гаї Сонце зустрічає. Тихесенько вітер віє, Степи, лани мріють, Меж ярами над ставами Верби зеленіють. Сади рясні похилились, Тополі по волі Стоять собі, мов сторожа, Розмовляють з полем. І все то те, вся країна, Повита красою, Зеленіє, вмивається Дрібною росою, Споконвіку вмивається, Сонце зустрічає... І нема тому почину, І краю немає! Ніхто його не додбає І не розруйнує... І все то те... Душе моя, Чого ти сумуєш? ********** 8 липня 1844 Санкт-Петербург З книги: Тарас Шевченко, "Кобзар" (Київ, вид-во "Дніпро", 1982) |
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
