Маленький кран на великому будівництві

На великому будівельному майданчику, де стріли кранів тягнулися до неба, працювало багато машин.
Тут були високі крани з довгими руками, які підіймали важкі балки, і потужні крани, що могли переносити цілі бетонні плити.

А між ними стояв маленький кранчик на ім’я Лінчик.

Його стріла була коротшою, колеса — скромніші, а голос мотора — тихий. Лінчик не міг підіймати важке, зате він умів рухатися повільно й дуже точно.

— Ти ще замалий для серйозної роботи, — говорили великі крани.
— Стій збоку, не заважай.

Лінчик мовчки слухав і не ображався. Він просто дивився, запам’ятовував і чекав.

Одного дня на майданчику будували дитячий садок. Потрібно було встановити маленькі, але дуже крихкі деталі: перила, навіси, тонкі балки для тіньового майданчика.

Великі крани пробували підійти, але їм було незручно.

— Я занадто великий, — бурмотів один.
— Моя стріла не бачить так близько, — зітхав інший.

Будівництво зупинилося.

Лінчик обережно під’їхав ближче.

— Я можу спробувати, — тихо сказав він.

Усі здивувалися.

— Ти? — перепитав прораб. — Це дуже точна робота.

— Я знаю, — відповів Лінчик. — Я маленький, але уважний.

Йому дозволили.

Лінчик повільно підняв першу деталь. Його стріла рухалася майже непомітно, ніби дихала разом із вітром. Він точно поставив перила на місце — рівно, без жодного скрипу.

— Вийшло… — прошепотів хтось.

Лінчик працював далі. Крок за кроком, деталь за деталлю. Він не поспішав і не хвилювався. Він просто робив те, що вмів найкраще.

До вечора дитячий садок був готовий.

— Без тебе ми б не впоралися, — сказав прораб.
— Ти зробив дуже важливу роботу.

Великі крани мовчки кивнули.

— Виявляється, — сказав один із них, — справа не в розмірі.
— А в тому, хто підходить саме для цього завдання, — додав інший.

Лінчик стояв поруч і відчував тепло всередині. Він не став більшим і не підняв нічого важкого. Але він зрозумів дещо важливе.

Не потрібно бути найбільшим, щоб бути потрібним. Потрібно бути на своєму місці.

Коли сонце сіло, майданчик затих. Лінчик повільно поїхав на стоянку, знаючи, що завтра знову знайдеться робота — саме для нього 🌙