У теплому домі жив котик на ім’я Мурчик. Він любив спати на килимку, дивитися у вікно й гратися зі своїм червоним клубочком ниток. Клубочок завжди був поруч — котився по підлозі, ховався під столом і знову повертався до лапок Мурчика.
Одного вечора Мурчик прокинувся і одразу помітив — клубочка немає.
Він озирнувся навколо. На килимку його не було. Під столом теж. У домі було дуже тихо, і Мурчик вирішив шукати уважно.
Спочатку він зазирнув під диван. Там лежала загублена шкарпетка і повільно котилася маленька пилинка, але клубочка не було. Тоді Мурчик пішов у коридор. Підлога там була холодніша, і котик зупинився, прислухаючись. Йому здалося, що щось тихо покотилося.
Мурчик пішов далі й побачив зачинені двері до комори. Він обережно штовхнув їх лапкою, і двері трохи відчинилися. Усередині було темніше.
Котик зайшов у комору. Там стояли коробки. Мурчик ішов повільно між ними і дивився під лапки, щоб нічого не зачепити. Раптом одна коробка трохи хитнулася, і з неї викотився паперовий рулон. Мурчик відскочив, але швидко зрозумів, що нічого страшного не сталося.
Біля стіни котик помітив тоненьку червону нитку. Вона тягнулася по підлозі й зникала під великою машиною для прання.
Мурчик ліг на живіт і обережно простягнув лапку. Він намацав щось м’яке й знайоме. Це був клубочок. Котик терпляче тягнув його до себе, поки той не викотився назовні.
Клубочок був трохи розкручений, але цілий.
Мурчик взяв його лапками й повернувся до кімнати. Там було світло й спокійно. Котик згорнувся калачиком, притис клубочок до себе й тихо замуркотів.
Він зрозумів, що навіть маленька пригода може бути важливою, якщо не поспішати й уважно дивитися навколо.
Ніч була тиха, і Мурчик швидко заснув, знаючи, що його улюблений клубочок знову поруч 🐾🌙

Leave a Comment