Казка про кролика, який рахував зірки

У тихому лісі, де ввечері повітря ставало прохолодним і пахло травою, жив маленький кролик. Його нірка була схована під старою яблунею, коріння якої утворювало теплий і безпечний дім. Усередині завжди було затишно: м’яка підстилка з сухої трави, кілька пухнастих листочків і тиша, яку кролик дуже любив.

Удень кролик був веселим і жвавим. Він стрибав галявиною, слухав спів пташок і гриз солодку моркву. Але коли приходив вечір і ліс починав засинати, кролику не завжди вдавалося заснути разом з усіма.

Тієї ночі він довго крутився у своїй нірці.

— Уже пізно… — тихо сказав кролик. — Усі, напевно, давно сплять.

Він заплющив очі, але думки не хотіли заспокоюватися. Йому здавалося, що він чув кожен шерех, кожен подих лісу.

Кролик обережно визирнув із нірки. Небо було темне, глибоке й дуже спокійне. На ньому мерехтіли зірки — маленькі, світлі, мов крихітні ліхтарики.

— Я просто трохи подивлюся на них, — прошепотів кролик. — А потім повернуся спати.

Він вийшов на галявину, ліг на м’яку траву й зручно склав лапки. Над ним повільно пливли хмаринки, а зірки тихо сяяли.

— Одна зірочка… — сказав кролик дуже повільно.

Вона світилася м’яко й тепло, ніби усміхалася йому.

— Дві… — прошепотів він ще тихіше.
— Три…

Нічний вітерець легко колихав траву, і кролику стало спокійніше. Його вушка трохи опустилися, а дихання стало рівним.

— Чотири… п’ять…

Кролик уявив, що кожна зірочка — це маленька добра думка. Одна — про теплу нірку, друга — про смачну моркву, третя — про сонячний день.

— Шість… сім… — він позіхнув і на мить заплющив очі.

Здавалося, що зірки рахують разом із ним. Вони ніби тихо шепотіли: спи… спи…

— Вісім… дев’ять… — кролик уже не поспішав. Йому не було важливо, скільки саме зірок на небі.

Він підвівся дуже повільно й озирнувся на небо востаннє.

— Дякую вам, — прошепотів кролик зіркам.

Повернувшись до нірки, він згорнувся клубочком на м’якій підстилці. Звуки лісу стали далекими й тихими. Кролик згадав одну-єдину зірочку… і його очі самі заплющилися.

А зірки ще довго сяяли над лісом, оберігаючи сон маленького кролика і всіх, хто спав цієї ночі 🌟