Дитяча гра - Ворон

Ворон

Представляючий ворона сидить на землі і копає ямку. Перед ним стоїть мати, я за нею красна дочка, за красною дочкою ряд дітей. Всі кріпко держаться, обхвативши одно одного за поясницю.

Мати: Вороне, вороне, шо ти копаєш?
Ворон: Пічку
М.:Нащо?
В.: Окропи гріть.
М.:Нащо?
В.: Твоїм дітям очи заливати.
М.: За що?
В.: А щоб не паскудили на мою капусту.
М.: А ти понакуповуй плахот, платків, стежок та понакривай. В.: Так вони повибирають де кращі, а ще попаскудять.
М.: Вороне, вороне, дай пить.
В.: Скоч до криницї (Діти скачуть).
М.: Так жаби боюся.
В.: Убий.

Діти бьють, потім наплюють на палочку, кидають її вверх і приговорюють: "Хай ворону на Великдень у борщ".
В.: Десь моя голочка.
М.: Яка ж твоя голочка?
В.: Та рябенька.
М.: Пішла по рябій дорожці!


Ворон кидається на дітей і відриває їх, всї кричать: "Гай, гай!" Стративши половину, мати питає Ворона:
М.: Вороне, Вороне, кілько ти моїх дітий з'їв?
В.: От поки! (Показує по колїна).
М.: А ще кілько в крови?
В.: От поки! (Показує по пояс).
М.: А ще кілько з'їш?
В.: Ось кілько! (Підскакує).
М.: О, це ти і матір з'їси!

Ворон знов зачинає віднимати дїти, коли лишається тілько мати і красна дочка, Ворон бере палку і пряче за себе.
М.: Вороне, Вороне, шо за тобою?
В.: Рогач.
М.: В мене красна дочка та не вдариш.
Бігають.
М.: Вороне, Вороне, шо за тобою?
В.: Качалка.
М.: В мене дочка Наталка та не вдариш.
Бігають.
М.: Вороне, Вороне, шо за тобою?
В.: Макогін.
М.: Бий мою дочку навздогін.

Розбігаються. І коли ворон кого з них зловить, то турчить в ухо. Тим гра кінчається.

Записано Іваном Манжурою на межі 70-80 років 19 століття, в Олександрівському повіті Катеринославської губернії

Дитячу гру у Ворона також згадано в „Енеїді” Івана Котляревського. Як вказано, Ворон — забава з циклу весняних вуличних ігор. У грі Ворон символізує темряву, морок і смерть. Також гру у Ворона згадано у "Кайдашевій сім'ї" Івана Нечуя-Левицького.