Я беру своє відерце
Я беру своє відерце
І біжу мерщій по воду,
Бо чекають на городі
Помідори й огірки.
Цілу ніч вони не спали —
Раннє сонце виглядали.
Хочуть їсти, хочуть пити,
Та не вміють говорити.
Ні очей, ні вух не мають,
Та мене вони впізнають.
їх щоранку напуваю,
Я їм пісеньку співаю.
Помідори червоніють,
Бо подякувать не вміють.
А зелені огірки
Тулять листя до руки.
Ласий кіт Івашко
Ласий кіт Івашко
Так зітхає важко.
Впала сіра мишка
У порожню пляшку.
Впала сіра мишка
Аж на саме денце.
Як її дістати?
Це ж бо не відерце!
- Вилізай! Не бійся! -
Кіт просив у миші,-
Я для тебе в мисці
Молока залишу!
Вилізай! Не бійся! -
Кіт благав до ночі.
Тільки вперта мишка
Слухати не хоче.
Чеше круглі вушка,
Хвостиком махає.
А голодний котик
Пляшку обіймає.
І таке надумав
Ласий кіт Івашко:
- Я закину вудку
В цю глибоку пляшку!
Миша - це не риба!
Упіймаю хутко!
І побіг Івашко
Позичати вудку.
А тим часом миші -
Сестри чорноокі -
Кинули ту пляшку
На долівку боком.
Утекла сіренька
До матусі в нірку.
А ласун Івашко
Досі плаче гірко.
- Ой, не плач так гірко,
Котику Івашку,
Подивися, діти
Принесли ковбаску!
Два маленькі баранці
Два маленькі баранці
Напекли собі млинців:
- Ой! Ой!
Біля столу сіли
І все зразу зїли:
- Гам! Гам!
Два маленькі баранці
Захотіли ще млинців:
- Дай!Дай!
Та вже масла - мало
І муки - не стало:
- Зле! Зле!
Два маленькі баранці
З-за неспечених млинців
Билися рогами:
- Гуп, гуп!
Тупали ногами:
- Туп, туп!
А коли втомилися,
Зразу помирилися:
- Так! Так!
Спритно обтрусилися,
Біля столу всілися
- Ох!Ох!
І листком капусти
Щиро поділилися:
- Хрум! Хрум!
Отакі от молодці
Два маленькі баранці
Отакі!
Равлики
Равлик равлика любив -
Щиро в гості запросив.
Той приповз у гості вранці,
І сидить у власній хатці.
Прилетіли два джмелі,
Галасливі, хоч малі.
Над квітками вються,
З равликів сміються:
- Нащо в гості звати,
Як не пригощати?
Равлик-гість сказав джмелям:
- Друга кривдити не дам!
Ми завжди так просто
Ходимо у гості!
Не наїстись, не напитись,
А щоб зайвий раз зустрітись!
Не висить над нами!
Ми не дружим з вами!
Та розгнівані джмелі
Повиймали жала злі
І над равликом летять,
В спинку вжалити хотять.
Тільки равлики малі
Не злякалися джмелів,
Поховали спинки
У свої хатинки.
І сидять собі, сидіть -
Розлучатись не хотять.
Білa чапля
Білa чапля всіх дурила:
- Я кожух собі купила!
Ще куплю собі хустину
І зостанусь тут на зиму!
Вірив чаплі чорний жук,
І метелик, і павук.
Навіть равлик-недовіра,
Але й він у те повірив.
Тільки жаба-крекотуха
Не хотіла чаплю слухать -
Все стрибала по болоті
Й випускала крик із рота:
- Не хвалися, чапудрило,
Ти кожуха не купила!
Ти не купиш і хустину!
Ти зимуєш на чужині!
Ще земля не стала біла -
Чапля в вирій відлетіла.
Дивувався сорний жук,
І метелик, і павук.
Плакав равлик-недовіра:
- А я вірив! А я вірив!
Тільки жаба на болоті
Полоскала сміх у роті -
Переможемо крекотала:
- Я ж казала! Я ж казала!
Черепаха - аха-аха...
Черепаха - аха-аха
У воді сиділа-діла.
Черепаха - аха-аха
Свої ніжки мила-ила.
Крокодили-дили-дили
Пропливали-али-али,
Черепаху - аху-аху
Налякали-али-али.
Черепаха - аха-аха
На піску сиділа-діла.
Черепаха - аха-аха
Свою спинку гріла-іла.
Два удави-ави-ави
Проповзали-али-али,
Черепаху - аху-аху
Налякали-али-али.
Черепаха - аха-аха
У траві сиділа-діла.
Черепаха - аха-аха
Конюшинку їла-іла.
Понад нею гуси-уси
Пролітали-али-али
Черепаху - аху-аху
Налякали-али али.
Черепаха - аха-аха
На камінчик сіла-іла
І від страху-аху-аху
Затремтіла-іла-іла.
Ну а потім-отім-отім
Розпростерла довгі крила
І за хмари-ари-ари
Полетіла-іла-іла.
І маленькі діти знають:
Черепахи не літають.
Та як так багато страху,
Полетить і черепаха!
АХА-аха-аха...
-----------------------------
Використано вірші з
http://abetka.ukrlife.org