укр рус
  
Шукати на сайті та у каталозі товарів
Переглянути каталог

Вірші Марійки Підгірянки. Збірка поезій про природу

Калина

Колишися, калинонько, колишися,
Зеленими листочками розпишися.
Сонячними променями розмалюйся,
З дужим вітром буйнесеньким розцілуйся.
А ще й срібною росою вмийся чисто,
Надінь свої ягідочки, як намисто.
Буде тобі, калинонько, дуже радо,
Коли глянеш в чисту річку - у свічадо.

*Свічадо - дзеркало

Осінній настрій

За селом, селом, в полі чистому
З гучним гомоном граки граються.
На дубочкові, на безлистому
З чорним вороном розмовляються.

За селом, селом, в полі чистому,
Сірі сумерки пливуть з мряками.
На дубочкові, на безлистому
Чорні ворони вснули з граками.

За селом, селом, в полі чистому
Чиясь ватерка закурилася.
На дубочкові, на безлистому
Чиясь думонька зажурилася.

*Ватерка - маленька ватра (вогнище, багаття)

Осінній ранок

По гаю походжаю,
Кружляють скрізь листки,
Килимами вкривають
Доріжки і стежки.

І мрії мої ранні
Схилились в самоті
На скатерті багряні
Й килими золоті.

І кряче чорний ворон
В осінній тишині,
І вітер непоборний
Копотить в тумані

Відгонить мрії ранні
І рве на клапоті
Всі скатерті багряні
Й килими золоті.

Десь моя мрія плаче,
Слізок не витира;
Десь чорний ворон кряче,
Мов глумиться: кра-кра!

І думи розповиті
Скиглять у сірій млі
На чорній, неукритій,
Промокнутій землі.

Сніжок трясе

Ой, сніжок трясе
Вільно, вільно —
Засипає все
Густо, рівно.
Порівняв горби
З долинами —
Зрівняє карби
Межи нами.

Ой, сніжок трясе
Біло, біло —
Присипає все,
Що боліло…
Мече, мов в піну
Літ скрижалі:
За ранню вину
Й пізні жалі.

Ой, сніжок трясе
Срібно-сніжно, —
Пригортає все
М’яко, ніжно.
Що зійшло в любові,
В труді, в крові
Тулить в смути дні
До обнови.

Ой, сніжок трясе…

Чорне - білим

Кряче ворон, крилом крає
Блакитну світиль.
Рідне поле укриває
Море білих хвиль.
І безмежне, і безкрає
Котиться до ніг.
Чорний ворон, крилом крає
Чорним білий сніг.

А вже стала пригодонька
Чи в лад, чи не в лад,
Закохалася зимонька
В кучерявий сад.
Полюбила, накупила
Пухових кирей,
Кучерики прикрасила
В блискучий іней.

Сни криштальні, сни пропащі, —
Нові дні ідуть…
Ой, вже треба ліпшій, кращій
Залишати путь.
І шепоче зима стиха
В вишневім саду:
Ой, не згадуй, милий, лихом,
Коли відійду.

Зима наступає

Сіре небо, сіро-біла
низина —

Все кругом заворожила
тишина.

Сіра мла понависала
з верхів гір,

Біла ніч заколисала
весь простір.

Дзвіночки дзвонять дрібно

Дзвіночки дзвонять дрібно,
Дзвіночки при санках —
Як біло, як біло-срібно
Прослався рівний шлях.

Саночки линуть сміло,
У птаха взяли лет,
Як біло, біло-срібно
Блищить зими намет.

Гей, міниться перлисто
Між вербоньками путь;
Як чисто, хрустально чисто
Ллєсь воздух в мою грудь!

Інеєм трусить сніжно
На очі на чоло;
Як ніжно, безмежно ніжно
Цілунком обняло.

Садочки мов леліють,
Мов сиплять вишні цвіт;
Я лину в білу мрію,
У казки срібний світ.

-----------------------

  
Найкращі продажі